Орфографічне промовляння. Старомодна примха, чи науково обґрунтована стратегія?

Українська мова здебільшого фонетична: "як чується, так і пишеться". Англійська ж -  як історичний музей, зберігає написання слів такими, якими вони були 500 років тому. Хоча вимова давно змінилася. 

Якщо дитина напише слово “зручний” comfortable як чує, то вийде "kamftbl". Це буде логічно, але безграмотно. І тому тут нам треба штучний, але надійний місток між звуком і літерою. Його створює орфографічне промовляння, коли всі букви в слові вимовляються відповідно до їхнього звуку.

Сучасна наука і методика вважають цей метод одним із найефективніших інструментів для опанування орфографії в мовах із так званою "глибокою орфографією", до яких належить англійська. Фундаментальну базу під це в 2014 році підвела професорка Ліннеа Ері (Linnea Ehri), одна з найавторитетніших дослідниць читання у світі. Її теорія Orthographic Mapping (Орфографічне картування) стверджує: щоб слово закарбувалося в пам'яті як цілісний образ ("sight word"), мозок має встановити жорсткий зв'язок між звуком і буквою. 

Дослідження 2017 року під назвою "A Spelling Pronunciation Strategy Helps College Students Remember How To Spell Difficult Words" довело, що група студентів, яка використовувала орфографічне промовляння, запам'ятовувала складні слова (типу nausea, apocalypse) на 53% краще, ніж ті, хто просто їх вчив.

Якщо ми не "озвучимо" невимовну літеру (наприклад, n у слові column), мозок не створить для неї "слот" у пам'яті, а штучне промовляння створює цей слот.

Які проблеми дозволяє вирішити орфографічне промовляння?

1. Ковтання звуків (редукція) 

Ненаголошені голосні в англійській перетворюються на невиразний звук "шва" (schwa) або зникають зовсім. У слові Interesting ми часто "ковтаємо" першу "e". Чуємо Intresting. Орфографічне промовляння (Ін-тер-ес-тінг) примушує мозок "побачити" і "озвучити" ту літеру, яка в реальному житті німа. І це єдиний спосіб не загубити її на письмі.

2. Подолання "німих" приголосних

Слова Know, Light, Write жахливі для початківця. Коли ми вчимо дитину подумки (або пошепки) казати "К-нов" (know) або "В-рі-те" (write), ми даємо її руці чітку інструкцію. Моторна пам'ять фіксує наявність букви і нагадує її написати.

3. Розбивка на склади 

Довгі слова лякають дітей. Орфографічне промовляння вчить їх "їсти слона частинами". Розбиваючи Environmental на En-vi-ron-men-tal, дитина перестає боятися довжини слова і контролює кожну його частину.

Критику може викликати ризик "зламати" вимову. Якщо діти будуть плутати правильну вимову з орфографічним промовлянням.  Цей ризик існує тільки,  якщо вчитель не пояснив різницю. Це можна вирішити простим інструктажем: "Зараз ми надягаємо капелюх Письменника і говоримо дивно. А потім знімаємо його і говоримо нормально". Це метафора "Двох Голосів":

• Голос Оратора. Це те, як ми говоримо з людьми. Швидко, злитно, красиво. "Венздей".

• Голос Письменника. Це наш внутрішній контролер. Він повільний, чіткий і трохи дивний. "Вед-нес-дай".

Коли треба зупинитися?

Орфографічне промовляння як милиці. Вони необхідні, коли навичка письма ще слабка. На початкових рівнях (A1-A2) це база. На вищих рівнях, коли образ слова вже закарбований у зоровій пам'яті, потреба в ньому зникає сама собою. 

Ви не диктуєте собі зараз слова по складах, ви прости їх пишете. Так само станеться і з англійською.